Oct 03, 2023

Інноваційні супутники, дослідження далеких планет та польоти на Місяць: про що мріє космічна спільнота Noosphere

Space Week

Щороку з 4 до 10 жовтня світ відзначає Тиждень космосу. У такий спосіб ми проявляємо повагу і вдячність внеску, який роблять космічна наука і техніка у покращення життя людини. 

Зазвичай з космосом у нас асоціюються астронавти у скафандрах. Але навколо вивчення Всесвіту згуртувалася величезна спільнота людей: різного віку, роду занять і захоплень. Хтось малює далекі планети, хтось просто любить документалки про зорі, а хтось – створює ракети й супутники. В Україні ком’юніті космічних ентузіастів  розвиває ГО «Асоціація Ноосфера». Тож розповідаємо про тих, хто долучається до наших ініціатив. 

Данилу Горбатюку з міста Новоселиця Чернівецької області – 7 років. Він навчається у другому класі і мріє стати військовим, щоб захищати Україну.

Хлопець любить читати книжки про космос та його загадки. Тож, щоб поділитися своїм баченням, він брав участь у конкурсі Noosphere Space Art Challenge. 

«Я дуже люблю малювати, але космос особливо. Тому що можна фантазувати, використовувати різні кольори і форми, вигадувати нові галактики, інопланетян та різні пригоди», – ділиться він.

До речі, маленький фанат космосу хотів би винайти унікальний штучний супутник Землі.

А його десятирічний брат Ярослав, навчаючись у шостому класі, вже планує вирости і  відкрити власний  бізнес у сфері IT-послуг.

Він також брав участь у Noosphere Space Art Challenge, бо захоплюється небесними тілами та безмежністю космосу.

«Я б винайшов космічний апарат, який був би здатний досліджувати глибокий космос і далекі планети за нашою сонячною системою, щоб ми могли дізнатися про існування інших форм життя», – розповідає Ярослав.

Назар Степаненко – переможець четвертих змагань з віртуального ракетомоделювання Noosphere Space Games. Хлопцеві 16, він навчається на першому курсі факультету інформатики у Києво-Могилянській академії. 

Космосом Назар почав цікавитися з дитинства. А змагання Noosphere Space Games привабили його цікавістю завдань. Адже окрім космічної тематики, вони передбачають практичне застосування знань з фізики і механіки. 

Наразі конкретних планів на професійне майбутнє хлопець не має, але мріяв би заснувати українську аерокосмічну компанію. 

37-річний Максим Копистко брав участь у хакатоні NASA Space Apps Challenge 2020. Його команда FireWay стала переможцем глобального етапу хакатону із проєктом універсального космічного конектора – пристрою, який дозволяє космічним апаратам стикуватись у космосі й забезпечує передачу енергії та елементів палива між ними.

Космос захоплює Максима своєю недосяжністю. І, звісно ж, він мріяв би полетіти у космос. А хакатон від NASA став для нього наймасовішим із подібних відвіданих заходів. 

«Космічні проєкти – це складно, а запустити щось у космос дорого. Але доторкнутися до космічних технологій можна. Більшість техніки, яку ми використовуємо щодня, використовується і в космосі також. Тому можна пробувати щось робити», – каже він. 

Один з тих, для кого космічна сфера стала професією – керівник сектору у відділі загального складання в компанії Flight Control Propulsion та ментор NASA Space Apps Challenge Владислав Таран.  

«У космічну сферу я прийшов одразу ж після закінчення магістратури фізико-технічного факультету ДНУ, до профільного підприємства КБ “Південне”. Після якісного навчання, на робочому місці я на другий день роботи вже почав працювати як повноцінний співробітник, кардинально нічого нового для мене не було. Навіть більше того я вже міг похизуватися вміннями роботи з програмою ANSYS Fluent якою на той момент володіли тільки 2 людини у відділі», – розповідає він.

Компанія FlightControl Propulsion займається розробкою рідинних ракетних двигунів, а завдання Владислава Тарана – оцінити їх енергетичні характеристики, щоб вказати, який з параметрів більше впливає на успішність місії. 

Охочим прийти у космічну сферу Таран радить бути перш за все фахівцем своєї справи – якою б вона не була. А для студентів університетів, на його думку, важливо, окрім знань, мати ще й завзятість та енергійність. 

«Я маю велику мрію. Хочу щоб елементи до яких я приклав свою руку досягли спочатку орбіти а потім і поверхні Місяця. Я думаю що це реально. Все в наших руках», – каже Владислав Таран. 

Дитячі малюнки з далекими планетами, космічні проєкти від винахідників, двигуни ракет – усе це поєднує одне велике бажання доторкнутися до незвіданого, дослідити Всесвіт, вийти за орбіту можливостей. Космос досліджують ентузіасти і мрійники. І ми раді гуртувати їх навколо проєктів Noosphere.