У рамках Всесвітнього тижня космосу 10 жовтня відбулася лекція від Конора Ніксона – вченого-планетолога, завідувача Лабораторії планетних систем Центру космічних польотів Годдарда NASA. Захід організувала ГО “Асоціація Ноосфера” у партнерстві з Planetarium Noosphere і журналом Universe. Space. Tech.
70 слухачів зібралися у Planetarium Noosphere, і ще 200 приєднатися онлайн, щоб послухати про телескоп James Webb та його знімки Сонячної системи.
Телескоп James Webb – це міжнародний проєкт, наступник телескопа Габбл, запущений у космос у 2021 році. Він призначений для дослідження об’єктів Сонячної системи. James Webb – це конструкція у формі гексагона, покритого золотом, яке покращує відображувальні властивості приладу.
Телескоп розташовується на півтора мільйона кілометрів далі від Сонця, ніж Земля і він може знімати об’єкти у протилежному від Сонця напрямку. Тобто з допомогою James Webb можна побачити майже всі об’єкти, окрім Землі, Венери, Меркурія, місяця й інших, розташованих між телескопом і Сонцем.
Особливість цього телескопа у тому, що він показує об’єкти в інфрачервоному спектрі. Це дозволяє побачити не просто картинки, а зрозуміти властивості того чи іншого об’єкту. Як приклад, Конор Ніксон навів зображення сурикатів та крокодила в інфрачервоному спектрі. На знімках сурикати світлого кольору, бо вони теплокровні. Натомість крокодил темний, що свідчить про холоднокровність тварини.
“Це показує нам, що ми можемо довідатися щось абсолютно відмінне від видимої частини об’єкта, розглядаючи інфрачервоний спектр”, – пояснив спікер.
Він продемонстрував звичайні знімки Урана і Нептуна з телескопа Габбл та інфрачервоні зображення з James Webb, на яких видно кільця навколо цих планет.
“Завдяки цьому ми знаємо, що Сатурн – не єдина планета, яка має кільця. Вони значно темніші, але ми можемо побачити їх в інфрачервоному спектрі”, – розповів Конор Ніксон.
Аналогічно завдяки інфрачервоному спектру вдалось побачити серпанки навколо верхньої і нижньої частин Юпітера. Вони викликані тим, що частинки, які там розташовані, відбивають сонце і виникає ефект магнетизації.
А на супутнику Юпітера Енцеладі James Webb виявив шлейфи водяної пари. Це стало важливим відкриттям і наштовхнуло вчених на низку нових запитань.
“Було цікаво, чи може існувати щось живе, яке могло б існувати в таких умовах. І це тема, яка може бути метою майбутніх космічних місій – пошукати біологічний матеріал у космосі”, – розповів Конор Ніксон.
Звісно ж, присутніх на лекції цікавила можливість існування населених планет. Зокрема екзопланет – тих, що схожі на Землю.
“Телескоп не має достатнього розміру, щоб сфокусуватися і зробити зображення такої планети. Вона буде крапкою, або ж і зовсім невидимою. Треба дочекатися доки планета проходитиме на фоні зірки. Зображення з телескопа може сказати, які гази є навколо планети. З газами можна сказати, чи потенційно там можна жити. Але це не означає, що на цій планеті є життя. Тобто ми могли б знайти не присутність життя, а можливість життя на планеті”, – пояснив Конор Ніксон.
Цікавилися слухачі і таємничою Планетою Х та вірогідністю її існування. За словами дослідника, існування цієї планети припустили через порожню ділянку неба, яка, ймовірно, виникла через великий об’єкт з сильною гравітаційною масою, якому, власне, і дали назву Х.
“На сьогодні немає жодного доказу існування такого об’єкта. Телескоп не дуже добрий інструмент для пошуку нових об’єктів – він призначений лише для вивчення вже відомих”, – зазначив Ніксон.