9 медалей на 9 українців, які у 2021-му взяли участь у Міжнародній олімпіаді з астрономії. І навіть попри війну, українські школярі і студенти продовжують вивчати науки про космос, брати участь в олімпіадах і доводити, що розв’язувати астрономічні задачі може бути цікаво. Чимала заслуга у цьому – в проєкту «Астропісочниця», ініціативи якого підтримує ГО «Асоціація Ноосфера».
Ми поспілкувалися з засновницею «Астропісочниці» Таїсією Карасьовою про вивчення астрономії в Україні, виклики ковіду і війни та українських розумників, котрі, незважаючи на все, не поступаються своїм одноліткам з-за кордону.
– Розкажіть, будь ласка, про проєкт Астропісочниця. Як він з’явився і в чому полягає?
– Я з 9 років захоплювалася астрономією. У 2011 році мене надихнула виставка, присвячена 50-річчю першого польоту людини в космос. І з того часу я почала вивчати цю науку. Коли перейшла до фізико-математичного ліцею, у мене з’явилася можливість вивчати астрономію не з енциклопедій, а більш математизовано, фізично. Але навіть у Києві дуже бракувало ресурсів. Було майже не можливо знайти якийсь гурток свого рівня. Коли я вчилась у 5 класі, у Київському центрі для дітей і юнацтва був гурток для доросліших дітей. А коли я трошки підросла – з’явився гурток для малих.
І тоді, і навіть зараз в Україні немає якихось класних підручників з астрономії для дітей. Маю на увазі, поглиблених. І таким чином астрономія була завжди не дуже поширена серед школярів. Бо учні йдуть туди, де є ресурси для вивчення предмету. Це також ускладнювало роботу тим, хто захопився астрономією і вирішив її вивчати. Не було навіть якогось сайту, як, наприклад, з математики, де можна подивитися завдання олімпіад минулих років.
Тому у мене виникла ідея створити такий проєкт, який би ці проблеми вирішував – давав учням ресурс для вивчення астрономії і створював ком’юніті. Тож зараз ми над цим працюємо.
По-перше, ми створили архів задач різних рівнів: від районних олімпіад до міжнародних, щоб кожен міг знайти задачі для свого рівня. Потім ми почали записувати курс вебінарів для школярів на різні астрономічні теми. Ми робимо це з весни 2020 року, і загалом вже записано 56 вебінарів. Це корисний ресурс, бо багато курсів, як-от на Курсері, розраховані на студентів, які вивчають астрономію професійно. А нам потрібен був курс для школярів, який би їх знайомив з темами і давав би матеріал для розв’язування задач.
Ми також займаємось створенням ком’юніті – проводимо щорічний турнір Астрономічних боїв, у яких Ноосфера нам допомагає подарунками. Суть турніру в тому, що група дітей отримує 6 задач, розв’язує їх протягом чотирьох годин, а потім зустрічається з іншою групою, яка розв’язувала ті ж задачі, і вони по черзі викликають одне одного, аналізуючи розв’язки. І щоразу учасники зустрічаються з новою командою. Це дозволяє не просто розв’язувати задачі, а вести якусь полеміку, оцінювати фізичні моделі, визначати, які ефекти в задачах найважливіші.
Також ми ведемо два гуртки. Один – у співпраці з Інститутом аерокосмічних технологій КПІ, він для старшокласників і студентів. Інший – у колаборації з математичним гуртком Кванта, він для 5-9 класів, початкового рівня. Ми хочемо, щоб це був не просто науково-популярний гурток, бо подібних ресурсів для 5-9 класів є достатньо. Ми хочемо знайомити їх із наукою, щоб вони вчилися розв’язувати реальні проблеми.
– Чи багато дітей зараз цікавиться астрономією? Скільки школярів долучається до ваших ініціатив?
– Загалом на нашому телеграм-каналі – більш ніж 400 підписників, на youtube-каналі – трохи менше. Але розвиток нашого проєкту припав на пандемію і війну, тому складно оцінити, скільки дітей займалося б цим у нормальних умовах. Міністерство освіти й науки скасувало олімпіади, тому це теж, звісно, вплинуло на те, скільки дітей приходять на олімпіади, які проводимо ми.
Наприклад, спільно з Львівським національним університетом ми проводили інтернет-олімпіаду з астрономії. І в першому турі взяло участь 150 людей. У класичних олімпіадах зазвичай, за моїми оцінками, приблизно 4000 учасників на всю Україну – це на всіх рівнях олімпіад, починаючи зі шкільних.
– Як ви залучаєте дітей до ваших заходів?
– Ми робимо анонси у нас на каналі, звідти діти приходять. Окрім того, про Астробої ми робимо розсилку від Інституту модернізації змісту освіти. Також нас репостять тематичні канали, канали університетів.
Першого року до нас дуже багато дітей прийшло через лист Інституту модернізації змісту освіти. Але через те, що у 2021-22 роках не було олімпіад, інтерес дітей трошки впав. Тому у ці роки ми збирали аудиторію самотужки.
Та зараз відновлюються класичні олімпіади, є інтернет-олімпіада, буде також студентська олімпіада. Тому сподіваємося, що інтерес буде відроджуватися і ми зможемо використовувати не лише нашу аудиторію, але й поширювати інформацію через Інститут модернізації змісту освіти.
– Скільки людей у команді проєкту?
– Офіційно у нас 13 людей, вони є на нашій сторінці. Це ті хто регулярно бере участь в ініціативах. Але загалом до проєкту долучаються 19 людей. Є ті, хто не зовсім регулярно з нами працюють. Але щороку, проводячи Астробої, ми збираємо журі і авторів задач, які можуть і не входити в команду проєкту, але постійно до нього долучаються. Тобто разом з ними це приблизно 25 осіб.
– Ви розповідали про труднощі, пов’язані з пандемією і війною. А як загалом війна змінила вашу діяльність?
– У нас був вебінар, запланований на 25 лютого 2022 року. Але вийшло так, що у нас була довга перерва і у вебінарах, і в діяльності гуртків. Перша зустріч гуртка була за місяць після початку війни, перший вебінар – через півтора місяця. На жаль, вебінари стали менш регулярними через те, що ми всі розкидані по світу і в кожного з’явилося більше власних справ. Також стало складніше збирати учасників на Астробої, бо діти зараз теж у різних країнах. У когось школа влітку, у когось – переїзд.
Ми не тільки робимо щось своє, але й беремо участь у якихось спільних ініціативах з іншими вчителями. Наприклад, у підготовці команди України до Міжнародної юніорської олімпіади з астрономії та астрофізики. І дуже ускладнювали роботу повітряні тривоги, відключення світла. А офлайн теж немає змоги такі заходи проводити. Виходить, що діти розкидані по різних областях: у когось тривога, у когось зникло світло. І це ускладнює роботу, доводиться вносити зміни у графік. Якщо раніше на олімпіадах ми давали дітям набір задач на чотири години, і вони їх розв’язували, то зараз доводиться давати одну задачу на пів години. Якщо тривога не почалася, даємо наступну. Тому інколи потрібно готувати два набори задач, наприклад, для тих, хто не встиг написати у перший день. Якщо ж ми збираємо дітей офлайн, треба передбачити, щоб у приміщенні був підвал. Тобто організаційних моментів стало більше.
– Ви сказали, що готуєте дітей до міжнародних олімпіад. Чи відрізняється рівень підготовки наших учнів від іноземних?
– Звісно, відрізняється. У нас ще залишилася практика, коли олімпіад багато і вони поширені. Я часом чую наративи, що олімпіади – це відголоски Радянського Союзу і їх треба скасувати. Але це було б поганим рішенням. Олімпіадний рух у нас дуже поширений, і діти орієнтуються на рівень цих олімпіад.
Але, наприклад, Астропісочниця – це наша волонтерська діяльність. І ми не можемо замінити систематичну підготовку. У деяких країнах команда, яку відібрали на міжнародну олімпіаду, протягом літа тричі на тиждень займається зі своїм тренером. І це, мабуть, більш ефективно, ніж самонавчання українських дітей.
Та загалом ми, хоч і не в топі, але зовсім не останні. У 2021 році у нас був найуспішніший досвід за всю історію участі у міжнародній олімпіаді – ми отримали два золота, три срібла і чотири бронзи, 9 медалей на 9 учасників.
У минулому році, з огляду на всі проблеми з підготовкою, було трошки гірше: одне срібло і три бронзи. Але враховуючи все, наші діти мають потенціал, стійкість і хороші знання. Тому я б сказала, що ми конкурентоспроможні.
Зараз я у Нідерландах, і тут немає цього духу олімпіад, турнірів. Але це важливо, щоб школярі розвивали свої здібності і знаходили однодумців.
– Нещодавно завершилася Всеукраїнська інтернет-олімпіада з астрономії. Розкажіть, як вона відбувалась і скільки школярів взяло участь?
– Ця олімпіада проводиться вдруге. Минулого року її, на жаль, не вдалося завершити, бо фінальний етап був запланований на кінець лютого. Її особливість у тому, що це перша олімпіада, яка фокусується не лише на старшокласниках, але й на 8-9 класах. Коли ми її започатковували, питання створення молодшої групи було дуже важливим. Тому що, наприклад, олімпіади від МОНу розраховані на 10-11 класи.
Перший етап олімпіади проводиться онлайн, і він дуже простий, це тестові завдання. Тож кожен може спробувати свої сили, не боячись, що це буде занадто складно. У першому турі взяло участь 150 осіб. Далі пройшло 12 осіб, 10 з них приїхали до Львова на очний етап. Це не дуже багато, але ж це тільки перший раз, коли олімпіаду вдалось завершити.
Я рада була побачити нові обличчя. Бо у 2021-2022 році в Астробоях більшість учасників – це ті, хто вже займалися олімпіадами й раніше. А зараз прийшло дуже багато нових дітей. І, думаю, що ідея заснувати окремі завдання для 8-9 класів дозволить їм конкурувати зі своїми однолітками, а не боятися спробувати сили разом зі старшокласниками.
– Наскільки важливо у навчанні астрономії мати ком’юніті однодумців?
– Це вкрай важливо. Ми це могли спостерігати на прикладі класичних олімпіад. Сильні діти, як правило, – з тих регіонів, де є гурток або вчитель, який навколо себе збирає дітей. Самородки з регіонів, де такої спільноти нема, – це рідкість. Відповідно важливо мати опору і людей навколо. Не тільки тому, що з ними можна розв’язувати задачі. А тому, що люди – соціальні істоти і їм потрібна взаємодія з іншими. Я і в своїй школі спостерігала, що діти ходили на олімпіади з тих предметів, з яких були якісь гуртки чи об’єднання.
У нас в Астропісочниці є чат, де люди іноді шукають собі команду на якийсь хакатон. Вони б не взяли участь у ньому без команди, а так мають можливість об’єднатися. Можуть так само знайти однодумців для інших ініціатив. А можуть просто поговорити про життя, обговорити новини астрономії чи посміятися з чогось. Це створює таку атмосферу, в якій ти не один. А це – додаткова мотивація і підтримка.