Жити під чужим ім’ям і винайти траєкторію майбутніх космічних польотів. До Міжнародного дня польоту людини в космос і Дня працівників ракетно-космічної галузі України розповідаємо вам історію неймовірного українця Юрія Кондратюка.
У 1897 році в Полтаві народився Олександр Шергей (справжнє ім’я Юрія Кондратюка). Мама хлопця вагітною взяла участь у мітингу, за що її заарештували. Невдовзі вона вийшла з в’язниці, але через ментальні проблеми потрапила в будинок для психічнохворих. Там вона померла, коли синові було лише 12 років. Того ж року помер і батько Олександра
Хлопця виховували бабуся з названим дідусем. Вони віддали Олександра до Другої полтавської чоловічої гімназії. Він виявляв схильність до фізики, математики та астрономії. Юнак хотів полетіти в космос і навіть описав свої думки про це на 104-х аркушах гімназійного зошита.
У 1916 році Олександр закінчив гімназію зі срібною медаллю. Того ж року він вступив до Петроградського політехнічного інституту, проте вже через місяць його призвали до армії.
До 1918 року Шергей воював на Кавказькому фронті проти турецьких військ. Тим часом у Російській імперії стався жовтневий переворот, і до влади прийшли більшовики. Дізнавшись про це, Олександр втік з армії та повернувся до Києва, де незабаром його знову мобілізували. Як офіцер він потрапив до Білої армії, але дезертирував та переїхав до міста Сміла Черкаської області, де працював на олійниці.
Чоловік розумів, що в будь-який момент його можуть заарештувати. Проте допоміг випадок: у його київської родички помер знайомий Юрій Кондратюк, який був всього на три роки молодший за Олександра і мав схожу зовнішність. Тож у 1921 році Олександр Шергей став Юрієм Кондратюком.
У 1929 році Юрій за власний кошт видав книгу “Завоювання міжпланетних просторів”. У ній він описав “трасу равлика” – оптимальний шлях від Землі до Місяця. Його відкриття використали американські астронавти у 1969 році.
У 1930 році Кондратюк жив у Західному Сибіру, де побудував найбільший у світі елеватор без металу та цвяхів місткістю понад 10 тисяч тонн зерна. Втім інженера посадили до в’язниці, звинувативши в шкідництві: керівництво гадало, що Кондратюк навмисно побудував елеватор без цвяхів, щоб збіжжя розсипалося. Насправді ж зерносховище простояло ще десятки років.
Пізніше ув’язнення замінили на заслання. Після звільнення ж Кондратюк працював над проєктами вітряних електростанцій у Криму, Харкові та Москві. Проте розпочалася Друга світова війна, і винахідник пішов воювати.
Точно не відомо, як саме помер Юрій Кондратюк. За однією з версій, він помер у бою, за іншою – загинув у німецькому концтаборі, а хтось вважає, що він пережив війну і помер у 1952 році.
Через десятки років, на іншому боці земної кулі стартувала ракета місії “Аполлон”. Вона рухалася за тою ж траєкторією, яку описав український вчений. Один із керівників космічної програми «Аполлон» Джон Хуболт згадував: «Коли я на світанку у березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Канаверал за стартом ракети, що несла корабель «Аполлон» у напрямку Місяця, я думав у цей час про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам».
Пам’ять про Юрія Кондратюка навіки закарбована у космосі: його ім’я носить астероїд — 3084 Кондратюк, а також кратер на зворотному боці Місяця. Крім того, Юрій Кондратюк занесений до Міжнародної космічної Зали Слави Музею історії космосу в Нью-Мексико. Також у Полтаві встановлений пам’ятник вченому.
Джерела: