У рамках проєкту «За небокраєм: велике космічне прибирання» ГО «Асоціація Ноосфера» організувала лекцію керівника Офісу космічного сміття Європейського космічного агентства Тіма Флорера. Він розповів про засмічення навколоземного простору, моніторинг уламків та шляхи вирішення проблеми.
На онлайн лекцію зареєструвалися понад 300 людей з усієї України. Ще понад 700 осіб переглянуло лекцію у соцмережах журналу Universe Space Tech. Окрім власне лекції, слухачі могли поставити запитання Тіму Флореру. Ауиторію цікавила ядерна енергетика в космосі, протисупутникові технології та чи загрожує космічне сміття поверхні Місяця і Марсу.
Зібрали для вас кілька цікавих тез з лекції «Жити з космічним сміттям».
Космічне сміття. Що це?
Все, що ми вважаємо космічним сміттям, пов’язане з активністю людства від 1957 року – запуску першого супутника. Відтоді відбулося приблизно 6500 успішних космічних запусків. Це ракети різних систем і носії супутників. На Землі є різне обладнання, яке допомагає відстежувати космічне сміття. Це обладнання створює каталоги, свого роду інвентарні списки з усіма параметрами цих об’єктів. Таким чином ми можемо проводити моніторинг еволюції космосу.
Космічне сміття – це штучно створені об’єкти, які вже не є функціональними, їх частини та елементи, що перебувають на орбіті Землі або повертаються в атмосферу. Станом на сьогодні ми знаємо про близько 32 тисячі різних об’єктів у космосі, серед яких – сміття. Приблизно 15 тисяч загальної кількості – це уламки. Майже чверть, 7,5 тисячі – активні супутники, з яких 3,5 тисячі належать до флоту Старлінк. Також є 2,7 тисячі неактивних супутників, 2,2 тисячі ступенів ракет і близько 1,4 тисячі об’єктів, пов’язаних із різними космічними місіями.
Але є ще мільйони об’єктів, в діаметрі менших, ніж сантиметр. Якщо виділяти об’єкти розміром понад один міліметр, то їх сотні мільйонів.
Як людство засмічує космос?
Ми відстежуємо зміни, пов’язані з використанням космосу. Перш за все, це статистика запусків. До 2015-го на низьких орбітах у нас з’являлося понад сотня нових об’єктів щороку. З 2015 року ця кількість подвоїлась до 200 об’єктів. А тоді щось сталося – і трапився дуже сильний стрибок: близько двох з половиною тисяч об’єктів люди щороку запускають у космос.
Нам потрібно усвідомити, що використання космосу змінюється. Якщо раніше він використовувався для військових або громадських цілей, то зараз це дуже комерціалізована галузь. Ми залежимо від цих послуг – кожен з нас напряму чи опосередковано щодня використовує космічні технології. І тенденція буде продовжуватися, очікується, що будуть запущені цілі сузір’я об’єктів.
У повсякденному житті, сміття знаходиться там, де проходить найбільше людей. Аналогічно в космосі: найбільше сміття там, де великі сузір’я супутників. Це проблема для астрономії, бо ці об’єкти можуть опинятися між вами і вашою науковою роботою. Тому дуже важливо знайти такий шлях використання космосу, за якого ви не заважатимете іншим людям виконувати свою роботу.
Запуски – основне джерело сміття, але значна його частина – це уламки. Є два джерела їх виникнення: вибухи і зіткнення. Окрім того, до джерел відносять протікання охолоджувачів або руйнування матеріалу. Це все постійно збільшує кількість космічного сміття.
Чи може космічне сміття падати на Землю?
Ви можете подумати: так, це страшно, але сміття з часом згорає в атмосфері. Скільки часу на це потрібно?
Все залежить від розмірів сміття. Дрібніші об’єкти опускаються зі значною швидкістю. А великі масивні супутники леше проходять атмосферу, з огляду на їх будову. Якщо ми беремо щось на 800-кілометровій орбіті, яка доволі часто використовується, супутнику розміром з коробку для взуття потрібно 50 років для того, щоб згоріти. Величезний супутник потребує століття. А маленьким піщинкам потрібно кілька років.
Саме тому на орбіті 500 кілометрів значно менше сміття. І це одна з причин, чому туристичні місії не піднімаються вище – щоб уникнути зіткнень.
Ми мали досвід, коли наш супутник, який використовувався для доставки вантажу на МКС, знижувався і опускався в атмосферу. Є частини, які не згоряють, наприклад, баки. Тому їх можна знаходити і на Землі. Але на фото ви не побачите кратерів. Це не комети чи астероїди, які потрапляють на землю. Космічне сміття приземляється повільніше і більш м’яко.
Чи можливо очистити космос і скільки років для цьог потрібно, у записі лекції Тіма Флорера.