Навесні цього року відбулися треті змагання з віртуального ракетомоделювання Noosphere Space Games. Senior Edition. Окрім місії з грошовими призами, учасники мали змогу взяти участь в окремому заліку і виграти стажування у компанії Flight Control Propulsion. Переможцем в загальному заліку та спеціальній місії став 19-річний Богдан Боровик. Наразі він саме проходить стажування у космічній компанії.
Богдан – зі Львова, навчається у Національному університеті “Київський політехнічний інститут” на кафедрі космічної інженерії. Тож стажування – хороша практика для студента. Про враження та подальші плани ми й розпитали Богдана Боровика.
– Як ти вирішив навчатися на космічного інженера?
Я вступив на цю кафедру, тому що мене дуже цікавить напрямок космічної інженерії. Ще навчаючись у школі, я дуже хотів вступити на таку спеціальність, а в КПІ саме відкрили нову кафедру. Тож зараз я навчаюся вже на четвертому курсі.
Я загалом дуже цікавлюсь космонавтикою, постійно займаюсь своїми невеликими проєктами, стараюсь рухатися у цьому напрямку і хотів би займатися цим професійно.
– Якими саме проєктами ти займаєшся?
– Регулярно, раз на рік чи два, я вигадую для себе якийсь інженерний проєкт – ідею для космічного апарату чи для ракети-носія – і працюю над ним з нуля до якогось концептуального чи ескізного рівня, просто щоб набратися досвіду проєктування і використання знань, які отримую.
– У цих проєктів є якесь майбутнє? Ти їх комусь демонструєш?
– Навчаючись у школі, я брав участь у конкурсах для школярів, наприклад, від Малої академії наук, де можна було представляти свої наукові або інженерні проєкти. Там я демонстрував свої напрацювання. Але перш за все я робив їх не для конкурсу, а для того, щоб вчитися і підіймати свій рівень.
– Чому вирішив брати участь в Noosphere Space Games?
– Про цей конкурс я почув, ще коли він проводився вперше. Він дуже зацікавив мене, бо в Kerbal Space Program я грав дуже давно. Проте тоді я не підпадав під вікові рамки. Пізніше, під час другого конкурсу віковий ценз був до 18 років, а мені напередодні виповнилося 19, тож я знову не потрапляв. Тому я дочекався третього конкурсу.
Крім основного змагання, мені дуже сподобався додатковий конкурс на стажування у Flight Control Propulsion. Цей конкурс проводився для старшокурсників технічних спеціальностей, а я в цей час якраз хотів знайти роботу у космічній сфері. Тому дуже вхопився за цю можливість.
– Чи очікував на перемогу?
– Я до останнього дуже обережно ставився до думок про перемогу. Але розумів, що якщо все вдасться, це буде дуже корисно для мене. Тому я вклав у конкурс багато зусиль.
– Як проходить стажування? Які перші враження?
– Враження хороші. Мені дуже цікаво займатися тими завданням, які мені дали, і в принципі бути серед людей, які не тільки поділяють мої зацікавлення, але й займаються цим професійно і знають набагато більше, ніж я. Тобто раніше я цікавився космонавтикою ззовні, а зараз маю перший досвід у середовищі, де, власне, космонавтику роблять.
– Чим саме ти займаєшся?
– На початку стажування мені запропонували обрати напрямок, яким я займатимусь. Адже компанія має багато векторів роботи і я не можу займатися одразу всім. Останнім часом я вивчаю балістику, вона мені цікава. Це напрямок, пов’язаний з польотом ракет і космічних апаратів. Тому я одразу обрав його для стажування.
Зараз я розробляю симулятор польоту ракети-носія з впливом різних сил, які на неї діють, враховуючи силу землі, її обертання. Я працюю над цим проєктом з першого дня, вдосконалюю його, роблю складнішим. Мені допомагають мій ментор та фахівець з балістики. Вони підтримують та дають поради, як краще зробити те чи інше.
– Як складається комунікація з колегами і наставниками?
– Вони дуже допомагають. Їм можна поставити одне незначне запитання, а вони одразу ж покажуть і розкажуть багато цікавого, намалюють чи продемонструють на комп’ютері і дадуть багато корисної інформації.
– Чи вплинуло стажування на твої подальші кар’єрні плани?
– Вони конкретизувалися. Раніше я думав, що хочу займатися балістикою. А зараз, коли я це спробував, я точно визначився. Думаю, якби я сподобався компанії, було б добре колись працювати тут.
– Ти завершуєш третій курс. Вже маєш плани на майбутнє після випуску з університету?
– Мене чекає ще рік навчання у Києві, а пізніше – або магістратура, або робота.
– Наскільки, на твою думку, в Україні можливо молоді реалізовуватися у космічному напрямку?
– Мені здається, що можливостей постійно стає більше. Кілька років тому я навіть не уявляв, що можна буде ось так пройти стажування в компанії, яка займається ракетними двигунами. Що можна зсередини дізнатися про роботу космічних фахівців. Що є стільки людей, які цим захоплюються, і організацій, які професійно цим займаються.
– А що би ти порадив людям, які тільки роздумують над навчанням у космічній галузі?
– Я би порадив не боятися складнощів, бо навіть з найскладнішими і на перший погляд непосильними речима, можна невеликими кроками розібратися: з допомогою людей, літератури, інтернету. Я б також радив окрім класичного навчання, яке часто не задовільняє бажання студентів, вчитися самостійно, занурюватися в тему, шукати літературу і пробувати себе у різний спосіб, а не тільки як студент університету.